Психологічна просвіта. Запобігання самогубствам.

             10-го вересня світ відзначав День запобігання самогубствам. 

Його запровадили для підвищення обізнаності населення про ризики ігнорування піклування про ментальне здоров'я та  розпізнавання суїцидальних настроїв.

                                              

Самогубство (суїцид) — це акт навмисного завершення власного життя. Суїцид є серйозною проблемою, що потребує уваги та підтримки, як від суспільства, так і від професіоналів у сфері психічного здоров’я. 

Спільною ознакою людей, схильних до самогубства, є складнощі в налагоджені близьких стосунків, почуття самотності, провини, занижена самооцінка, екзистенційні та духовні кризи. У когось такі думки з’являються на фоні психічних розладів чи депресії, а у когось – хто досі не стикався з ментальними проблемами – після потужного стресу чи в стані психічного та фізичного виснаження.

Тому для попередження самогубства дуже важливо вчасно розпізнати людину з групи ризику та зрозуміти, які саме фактори та обставини штовхають її до самознищення. І тут величезна роль як найближчого оточення, яке може побачити перші прояви, так і фахівців, які готові надати консультацію та підтримку у складний момент.

Майже завжди самогубство є прямим або прихованим проханням про допомогу, виявом нестерпного страждання або спробою справити вплив на оточення. Самогубства можуть мати багато причин, і часто вони є результатом комбінації різних факторів.

Депресія є одним із найпоширеніших факторів, пов’язаних із суїцидом. Хронічні тривожні стани можуть також бути сприяючим фактором, а шизофренія та інші психотичні розлади можуть викликати важкі симптоми, що збільшують ризик самогубства.

Соціальна ізоляція із відчуттям самотності та відсутність соціальної підтримки можуть посилювати суїцидальні думки, а фінансові труднощі – викликати відчуття безвиході та депресії. Складнощі у стосунках, зокрема конфлікти, розлучення або втрати близьких є значними стресорами.

Хронічний біль та серйозні захворювання можуть суттєво впливати на психічний стан людини, підвищуючи ризик самогубства.

Існують певні категорії осіб із підвищеним ризиком суїцидальної поведінки.

Молодь і підлітки. Підлітковий вік є періодом інтенсивних емоційних змін і самопошуку. Різкі зміни настрою, невпевненість у собі та пошуки ідентичності можуть сприяти підвищенню суїцидальних ризиків. Підлітки можуть відчувати соціальний тиск із боку однолітків, медіа і соціальних мереж, що може призвести до почуття невдачі або низької самооцінки. Проблеми в школі, такі як шкільний стрес, булінг, академічний тиск і конфлікти з викладачами чи однокласниками можуть сприяти розвитку суїцидальних думок, як і переживання сімейних проблем або конфліктів.

Люди літнього віку. Літні люди часто стикаються з самотністю, особливо після втрати близьких чи через обмежену соціальну активність. Погіршення здоров’я через хронічні хвороби і фізичні обмеження можуть негативно впливати на якість життя і сприйняття свого майбутнього, підвищуючи ризик самогубства.

Люди з історією самогубств у родині. Наявність самогубств серед близьких родичів може бути як емоційним, так і генетичним фактором ризику. Спадкові та сімейні фактори можуть впливати на психічний стан особи, підвищуючи її чутливість до стресу і депресії. Наявність самогубств у родині також може створювати психологічні шаблони, де суїцид сприймається як можливий спосіб вирішення проблем.

Особи, які пережили важкі травми або насильство. Переживання фізичного насильства, як у дитинстві, так і в дорослому житті, може створити тривалий психологічний стрес і почуття безсилля, що підвищує ризик суїцидальних думок. Емоційне або психологічне насильство, таке як знущання, приниження або контроль, також може серйозно вплинути на самооцінку і психологічний стан людини, сприяючи формуванню суїцидальної налаштованості.

До груп ризику можна також віднести осіб, які переживають значні життєві стреси (втрата роботи, розлучення, смерть близьких), а також тих, хто зловживає психоактивними речовинами, оскільки наркотики або алкоголь можуть сприяти імпульсивній поведінці.

Щоб зрозуміти, що людина може бути схильною до самогубства, важливо звертати увагу на певні ознаки в її поведінці та емоційному стані. Якщо ви помітили у людини суїцидальні думки, уважно її вислухайте. Запитайте про конкретний план самогубства і наявність засобів для його здійснення, що допоможе оцінити рівень небезпеки та необхідність термінової допомоги. Після надання первинної допомоги, продовжуйте підтримувати контакт і слідкуйте за станом людини, забезпечуючи необхідну підтримку.

Важливим завданням для батьків, вихователів і суспільства в цілому є убезпечення дітей і підлітків від впливу суїцидальних спільнот, таких як «групи смерті». Важливо відкрито і регулярно обговорювати з дітьми питання безпеки в інтернеті, навчати їх критичному мисленню для оцінки інформації та уникнення маніпуляцій. Моніторинг онлайн-активності, налаштування батьківського контролю та перевірка списків контактів і соцмереж можуть допомогти виявити потенційні небезпеки.

Створення підтримувального середовища є ключовим: будуйте довірчі стосунки з дітьми, забезпечте їм емоційну підтримку і допомагайте справлятися зі стресами. Виявляйте ознаки змін у поведінці та настрої і, за необхідності, звертайтеся до психологів або консультантів. Інформування про ресурси і гарячі лінії допомоги також може бути корисним. Заохочення до позитивних активностей, таких як спорт чи волонтерство, і співпраця з освітніми установами для впровадження програм безпеки в інтернеті сприятимуть здоровому розвитку дітей. Важливо пам’ятати, що наявність міцного емоційного контакту з батьками знижує ризик негативного впливу подібних груп, хоча їхній вплив статистично незначний у порівнянні з іншими причинами.

Раннє звернення за кваліфікованою допомогою може запобігти погіршенню ситуації і вирішити критичні проблеми, забезпечуючи безпеку та довгострокове благополуччя постраждалої особи.