Дитині важко перелаштуватися на шкільне життя. Деякі діти до кінця першої чверті худнуть, у інших — знижується або підвищується тиск. Діти можуть скаржитись на головний біль, втому, поганий сон, зниження апетиту. Лікарі можуть діагностувати появу шумів у серці, порушення нервово-психічного здоров’я та нездужання. Це ознаки перевтоми. Щоб допомогти дитині адаптуватися, необхідно відрегулювати її режим дня. Хороший фізичний стан дитини залежить від того, скільки вона гуляє на вулиці, як часто рухається, яку їжу їсть, скільки часу проводить за комп’ютером і телевізором. Розпланувати день ліпше разом з дитиною.
Якщо адаптація проходитиме важко, то вже з першого класу у школяра складеться негативне ставлення до навчання. Це призведе до хронічного нервового напруження і постійних стресів. На початку навчання в школі дитині важливо отримувати радісні та позитивні емоції від спілкування. Не можна піклуватися лише про навчання дитини, забуваючи про її самопочуття в нових умовах. Батькам здається, що дитина має одразу із задоволенням ходити в школу, робити уроки, читати книжки, цікавитися навчанням, а не грою. Батьки говорять дитині: «Ти вже доросла, а значить, маєш цікавитися не іграшками, а навчанням. Чому ти постійно граєшся. Ліпше йди й почитай».
Першокласник не встиг пристосуватися до нового способу життя, але намагається відповідати вимогам дорослих. До стресу перших шкільних днів додається страх не виконати батьківські настанови. Неможливо стати школярем за мить. Виконувати домашні завдання — це частина шкільного життя, а гра з друзями на вулиці допоможе розслабитися. Потрібно визнати гру природним заняттям першокласника. Говорити варто не лише: «Який молодець, взяв книжку й читаєш!», а й «Як же ти класно вмієш гратися!». Дозвольте дитині взяти в школу маленьку іграшку. Для багатьох дітей іграшка допомагає зняти напруження під час адаптації.
Не варто засуджувати інтерес дитини до іграшок. Це природне заняття для вчорашнього дошкільника. Батьки вважають, що читання і письмо — це «серйозні», «потрібні» заняття, а гра — витрачання часу. Своїм ставленням дорослі показують дитині, що школярем бути добре, а дошкільником — погано. У цій ситуації дитині психологічно дуже складно, їй хочеться гратися, а батьки це засуджують. Заборона і бажання створюють психологічний конфлікт, розв’язати який дитині непросто. Дитина або забороняє собі гратися і пригнічує свої потреби, або мучиться докорами сумління після гри, або йде на конфронтацію «Все одно буду!».
Більшість дітей йдуть у перший клас з великим бажанням стати школярами. Підтримуйте це прагнення: цікавтеся шкільним життям дитини, розпитуйте про школу, діліться своїм досвідом. Це зміцнить її навчальну мотивацію.
Щоб у дитини сформувалося позитивне ставлення до школи, важливо, щоб вона розуміла: вчитися їй під силу, вона може впоратися з навчальними завданнями. Відчуття власної успішності значно полегшує труднощі адаптації та сприяє підвищенню навчальної мотивації. Заохочення має бути конкретним: хваліть не саму дитину, а якусь рису її поведінки, результат діяльності. Якщо ви скажете: «Оленко, ти сьогодні дуже акуратно написала літери!», або: «Михасю, мені дуже подобається хвостик у цієї цифри!», дитина отримає інформацію про те, що потрібно робити, щоб бути хорошим школярем, і зрозуміє, що для неї це можливо. Якщо просто сказати: «Розумниця, відмінно!», то дитина не зрозуміє, за що її хвалять, і їй буде важко зорієнтуватися в тому, яка поведінка є схвальною.
Якщо не знаєте, за що похвалити дитину, знайдіть щось таке, що у неї виходить добре, навіть якщо це всього лише один гачечок, написаний у прописах. Коли у дитини не буде щось виходити, можна звернутися до цього досвіду, щоб допомогти їй повірити у власні сили.
